LUTSENKO AND PARTNERS COMPANY
Основні практики: кримінального права, M&A, супроводу і захисту бізнесу, а також:
податкового планування і супроводу угод

01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 12

10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 10, оф. № 214

Запис на зустріч по тел: +38 (098) 447-55-45

email: vasilijlucenko@gmail.com

Ми працюємо: Пн., Вт., Ср., Чт., Пт. з 09:00 до 18:00. Сб., Нд. - за домовленістю

7 років досвіду
527 виграних справ в судах
254 зареєстрованих компаній

Судове представництво

Під судовим представництвом розуміється процесуальна діяльність, що реалізується у цілях зацікавлених осіб, які беруть участь у справі:

  • заявників;
  • сторін;
  • третіх та інших зацікавлених осіб;
  • органів: державних, місцевого самоврядування та інших;
  • прокурора.

Повноваження представника виражені у довіреності, що видається і оформлюється згідно із чинними законами.

Зрозуміло, що громадяни мають повне право займатися веденням своїх справ і без участі судових представників. Але при цьому, не можна покладатися на абсолютне знання законодавства, оскільки, нововведення вносяться, досить-таки, часто. Справами недієздатних осіб займаються їхні представники на законній підставі. До відання справ юридичних осіб приступають органи, повноваження яких не виходять за рамки, встановлених їм законом, положенням або статутом, або їхні представники.

Судове представництво включає в себе ряд основних понять:

судові представники – особи, які виступають у суді на базі наявних повноважень від імені, особи, мета якої полягає у найбільш вигідному для нього рішенні суду; для сприяння у реалізації своїх прав; виключення їх порушення у період судового процесу у відправленні правосуддя щодо цивільних справ;

судове представництво – діяльність судового представника у судовому процесі по відношенню до цивільних справ, про які вже було обумовлено у попередньому пункті.

Особи, які мають право бути представниками в суді:

  • адвокати;
  • співробітники державних структур (підприємства, організації, установи, кооперативи і так далі);
  • представники профспілок (члени колгоспів, службовці та інше);
  • уповноважені організацій, де закон, статут або положення надає права захищати інтереси представників цих же організацій;
  • уповноважені організацій, де на основі закону чи іншого документу, який дозволяє виступати у ролі захисту прав та інтересів інших осіб;
  • один із співучасників на підставі доручення інших співучасників;
  • інші особи, які допускаються судом, який веде справу, до представництва з певної справи.

Звісно ж, судовими представниками можуть бути й інші особи, які мають законне право виступати на захист прав та інтересів громадянина, щодо якого ведеться справа. Тут же і патентні, тобто, перевірені, співробітники різних юридичних структур. Відповідно, в якості представника у суді може виступати будь дієздатна особа, яка володіє оформленим повноваженням на ведення справи у суді.

Відносно прав та інтересів (охоронюваних законом) недієздатних осіб або осіб з обмеженою дієздатністю, то на їхньому боці у судовій справі можуть виступати їхні законні представники:

• батьки;

• опікуни;

• усиновителі;

• піклувальники.

Судове представництво у своєму списку має ряд обмежень до судових представників

Крім усього сказаного, у законодавстві чітко розписано про число осіб, які не мають право бути судовим представником у судовому процесі, а саме:

• неповнолітні особи;

• сторони, що складаються під піклуванням або опікою;

• адвокати, яких було помічено у порушенні, які пов'язані із наданням юридичної допомоги;

• сторони, котрі дискваліфіковані з адвокатської колегії;

• слідчі;

• прокурори;

• судді.

Не дивлячись на те, що судді, прокурори та слідчі не мають права бути судовими представниками тих громадян, по відношенню до яких ведеться конкретна судова справа, їм дозволено брати участь у судовому розгляді для з'ясування певних обставин і фактів.

Вирішувати судові питання через представника дозволено не всім учасникам процесу, а лише тим сторонам, які є або заявниками, або іншими зацікавленими особами, куди входять і особи у справах окремого провадження, третьої особи із самостійними і без самостійних вимог, які стосуються предмета спору.

Судове представництво: самостійний спосіб вирішення судового спору або допомога адвоката? Як надійніше і вигідніше?

Раннє вже було сказано, що кожен громадянин має законне право не лише на отримання адвокатського захисту у суді, але і відмови від послуг захисту. У кожної людини свої переконання з цього. Деякі виправдовуються браком грошових коштів для оплати послуг досвідченого фахівця, а безкоштовно наданим адвокатам не особливо довіряють. Інші ж громадяни переконані у власних силах, ораторських здібностях і знанні законів. Але, людина, яка нічого не розуміє у чинному законодавстві, а так само не знає трюків прокурора (заплутати виступаючого і подібне), навряд чи, виграє справу, і зможе відстояти свої права та захистити власні інтереси. Самостійне врегулювання судових спорів (навіть при незначних конфліктах) здатне привести до самого несподіваного результату (у поганому сенсі цього виразу). Відмова від участі адвоката у судовому процесі можна порівняти із відмовою від допомоги лікаря при серйозному захворюванні, тобто, громадянин сподівається на «навмання», де в обох випадках необхідний результат – це справа випадку. Тому, сказати однозначно, що самостійний спосіб врегулювання судового конфлікту – приречений на провал чи успіх не можна, але імовірність виграшу – 1 випадок із 65. Отже, ризик надто великий. Більш того, при неправильному підході до судової справи, може виникнути ряд нюансів, усунення яких обійдеться в рази дорожче і довше, ніж допомога адвоката.

Найбезглуздішим рішенням є спроба юридичного самозахисту з боку юридичних осіб (керівники, директора та інші) тому, як у цій ситуації необхідний навик в області декількох галузей права, а саме:

• цивільного;

• міжнародного;

• господарського.

Таким чином, захисник не розуміє, куди взагалі слід подати позов, оскільки, судів в Україні безліч: спеціалізований, загальної юрисдикції та багато інших. Тут же важливо підмітити і про те, що нерідко через самостійність громадянин не знає про необхідний розмір судового збору; про потрібні документи, які слід додати до позовної заяви і так далі. Подібні незнання призводять до того, що заяви залишаються без розгляду взагалі або ж заявник отримує відмову у розгляді справи у судовому порядку.

Якщо ж цивільні справи доручаються адвокату, то подібні проблеми уникаються, а найголовніше, що за наявністю хорошого юриста справи вирішуються в позитивну сторону щодо заявника.

Тому, виходячи з усього сказаного, людині перед тим, як подати заяву до суду необхідно зробити правильний вибір і відповідні дії:

• при самостійному врегулюванні судових спорів досконально вивчити законодавство України, враховуючи всі галузі права і судові збори;

• допомога адвоката ефективна у тому випадку, якщо юрист є істинним професіоналом, а не студентом-новачком або особою, яка далі своєї контори нікуди не висувалася.

Судове представництво: як відрізнити справжнього фахівця від недосвідченого юриста?

Дане питання є одним з найважливіших у вирішенні судових справ, адже, важливо, щоб адвокат був не тільки юридично всебічне розвинений, але і зміг правильно донести до всіх учасників судового процесу інформацію, необхідну для захисту прав та інтересів свого клієнта.

Багато порадники в інтернеті рекомендують вибирати юриста, ґрунтуючись на відгуки. Але тут виникає питання: де гарантія, що ці ж відгуки не публікуються самим юристами? Але, з іншого боку: частка логіки у цьому є, адже, писати про себе погану характеристику ніхто не стане. А якщо, негативні коментарі є, що стосуються того чи іншого фахівця, то значить, є над чим замислитися. Таким чином, логічно, що в інтернеті слід займатися пошуком негативного розташування до конкретних адвокатів, які відразу ж викреслюються зі списку потенційних захисників.

Крім того, в інтернеті, найчастіше, рекомендують окремого юриста, тобто, провідного приватну практику. Тут теж спірний момент:

• по-перше, серед такого числа юристів можуть бути досвідчені знавці своєї справи і новачки, які тільки-но відкрили свою власну справу. Тому, звертати увагу потрібно на тривалість роботи. Якщо досвід менше двох років, то адвокату до справжнього фахівця ще треба дорости. Якщо ж мова йде про багаторічне проведення приватної юридичної практики, то не виключено, що юрист уже встиг задерти носа, оскільки, вже є своя напрацьована база клієнтів, тобто, роботи вистачає, і братися за копійки вирішувати чиїсь справи – не дуже хочеться;

• по-друге, говорячи саме про досвідченого адвоката, коло можливих захисників на даному етапі вже істотно звузилося, тепер він стане ще менше, адже, тепер здобувач буде орієнтуватися на вартість послуг. У цьому випадку потрібно робити порівняння (знову ж нагадування: стосується юристів тільки із великим досвідом в юриспруденції), наприклад, проконсультуватися з різними юристами про свою проблему, де кожен призначить свою ціну. Але й не варто надмірно радісно реагувати на озвучення занадто низької вартості послуг, оскільки, юристи теж вміють хитрувати, не називаючи деяких моментів, наприклад, упустили факт сплати мита. Відповідно, прийшовши до адвоката, слід уточнювати, що конкретно входить у вказану суму. Занадто висока ціна – ще не гарант аналогічної якості проведеної роботи. Є вимоги, є ціна і потрібен відповідний результат, який гарантувати на всі 100% ніхто не може. Але, тим не менш, число виграшних справ у професійного юриста повинно перевищувати кількість програних суперечок.

Тому, відразу варто назвати кілька правил вибору хорошого адвоката:

• не можна вірити красномовним фразам, упор робиться на глибину адвокатського мислення. Тобто, такі речі, як найменування: міжнародне, міжрегіональне представництво, бізнес-колегія і так далі – не грають великої ролі. Професіоналізм адвоката, насамперед, полягає у порядності та сумлінності, а, значить, що юрист при серйозній справі не буде обіцяти золоті гори, а чітко пояснить можливі варіанти підсумку справи (нехай навіть деякі з них виявляться не зовсім приємними, але це правда). Але при цьому, якщо один адвокат однозначно стверджує про провал всього розгляду, коли інший бачить кілька шляхів вирішення даного конфлікту з більш успішним результатом, то вибір очевидний – адвокат з перспективами;

• адвокат – самостійна особистість. І ніхто йому не диктує умови. Єдиним його «табу» і путівником є українське та міжнародне законодавство, за межі яких поважаючий себе фахівець ніколи не вийде. І якщо ж клієнт якимось чином спонукає адвоката перейти межу закону, то грамотний юрист краще програє справу або відмовиться від співпраці із громадянином, який хоче врегулювати суперечку на законній підставі, використовуючи незаконні методи. Тому, замовляючи послуги важливо вникнути, наскільки юрист дотримується своїх адвокатських принципів;

• те ж саме стосується і юридичної освіти: не важливо, де навчався адвокат, «синій» або «червоний» диплом. Практика – це вирішальна ланка, адже, освіта не може бути поганою чи хорошою. Вона виконує лише функцію певного поштовху, де головне – це розуміння спеціалізованої термінології, а здатність відстоювати чиїсь права приходить із досвідом, якщо приходить взагалі. Тому, не гріх поцікавитися, скільки у адвоката було розглянуто справ, і скільки з них закінчилися успішно.

В принципі, правил підбору адвоката для захисту своїх справ у судовій справі безліч. Але, яким би не був вибір, у кожному разі, він більш правильний, ніж самостійне вирішення усіх суперечок, оскільки, до осіб, котрі виступають у суді без юридичного супроводження, інше ставлення судді і прокурора. Прокурор зі свого боку не бачить гідної конкуренції, а суддя бачить тільки одну точку зору – прокурора тому, як звичайний громадянин не здатний переконливо аргументувати всі факти.

Під судовим представництвом розуміється процесуальна діяльність, що реалізується у цілях зацікавлених осіб, які беруть участь у справі:

  • заявників;
  • сторін;
  • третіх та інших зацікавлених осіб;
  • органів: державних, місцевого самоврядування та інших;
  • прокурора.

Повноваження представника виражені у довіреності, що видається і оформлюється згідно із чинними законами.

Зрозуміло, що громадяни мають повне право займатися веденням своїх справ і без участі судових представників. Але при цьому, не можна покладатися на абсолютне знання законодавства, оскільки, нововведення вносяться, досить-таки, часто. Справами недієздатних осіб займаються їхні представники на законній підставі. До відання справ юридичних осіб приступають органи, повноваження яких не виходять за рамки, встановлених їм законом, положенням або статутом, або їхні представники.

Судове представництво включає в себе ряд основних понять:

судові представники – особи, які виступають у суді на базі наявних повноважень від імені, особи, мета якої полягає у найбільш вигідному для нього рішенні суду; для сприяння у реалізації своїх прав; виключення їх порушення у період судового процесу у відправленні правосуддя щодо цивільних справ;

судове представництво – діяльність судового представника у судовому процесі по відношенню до цивільних справ, про які вже було обумовлено у попередньому пункті.

Особи, які мають право бути представниками в суді:

  • адвокати;
  • співробітники державних структур (підприємства, організації, установи, кооперативи і так далі);
  • представники профспілок (члени колгоспів, службовці та інше);
  • уповноважені організацій, де закон, статут або положення надає права захищати інтереси представників цих же організацій;
  • уповноважені організацій, де на основі закону чи іншого документу, який дозволяє виступати у ролі захисту прав та інтересів інших осіб;
  • один із співучасників на підставі доручення інших співучасників;
  • інші особи, які допускаються судом, який веде справу, до представництва з певної справи.

Звісно ж, судовими представниками можуть бути й інші особи, які мають законне право виступати на захист прав та інтересів громадянина, щодо якого ведеться справа. Тут же і патентні, тобто, перевірені, співробітники різних юридичних структур. Відповідно, в якості представника у суді може виступати будь дієздатна особа, яка володіє оформленим повноваженням на ведення справи у суді.

Відносно прав та інтересів (охоронюваних законом) недієздатних осіб або осіб з обмеженою дієздатністю, то на їхньому боці у судовій справі можуть виступати їхні законні представники:

• батьки;

• опікуни;

• усиновителі;

• піклувальники.

Судове представництво у своєму списку має ряд обмежень до судових представників

Крім усього сказаного, у законодавстві чітко розписано про число осіб, які не мають право бути судовим представником у судовому процесі, а саме:

• неповнолітні особи;

• сторони, що складаються під піклуванням або опікою;

• адвокати, яких було помічено у порушенні, які пов'язані із наданням юридичної допомоги;

• сторони, котрі дискваліфіковані з адвокатської колегії;

• слідчі;

• прокурори;

• судді.

Не дивлячись на те, що судді, прокурори та слідчі не мають права бути судовими представниками тих громадян, по відношенню до яких ведеться конкретна судова справа, їм дозволено брати участь у судовому розгляді для з'ясування певних обставин і фактів.

Вирішувати судові питання через представника дозволено не всім учасникам процесу, а лише тим сторонам, які є або заявниками, або іншими зацікавленими особами, куди входять і особи у справах окремого провадження, третьої особи із самостійними і без самостійних вимог, які стосуються предмета спору.

Судове представництво: самостійний спосіб вирішення судового спору або допомога адвоката? Як надійніше і вигідніше?

Раннє вже було сказано, що кожен громадянин має законне право не лише на отримання адвокатського захисту у суді, але і відмови від послуг захисту. У кожної людини свої переконання з цього. Деякі виправдовуються браком грошових коштів для оплати послуг досвідченого фахівця, а безкоштовно наданим адвокатам не особливо довіряють. Інші ж громадяни переконані у власних силах, ораторських здібностях і знанні законів. Але, людина, яка нічого не розуміє у чинному законодавстві, а так само не знає трюків прокурора (заплутати виступаючого і подібне), навряд чи, виграє справу, і зможе відстояти свої права та захистити власні інтереси. Самостійне врегулювання судових спорів (навіть при незначних конфліктах) здатне привести до самого несподіваного результату (у поганому сенсі цього виразу). Відмова від участі адвоката у судовому процесі можна порівняти із відмовою від допомоги лікаря при серйозному захворюванні, тобто, громадянин сподівається на «навмання», де в обох випадках необхідний результат – це справа випадку. Тому, сказати однозначно, що самостійний спосіб врегулювання судового конфлікту – приречений на провал чи успіх не можна, але імовірність виграшу – 1 випадок із 65. Отже, ризик надто великий. Більш того, при неправильному підході до судової справи, може виникнути ряд нюансів, усунення яких обійдеться в рази дорожче і довше, ніж допомога адвоката.

Найбезглуздішим рішенням є спроба юридичного самозахисту з боку юридичних осіб (керівники, директора та інші) тому, як у цій ситуації необхідний навик в області декількох галузей права, а саме:

• цивільного;

• міжнародного;

• господарського.

Таким чином, захисник не розуміє, куди взагалі слід подати позов, оскільки, судів в Україні безліч: спеціалізований, загальної юрисдикції та багато інших. Тут же важливо підмітити і про те, що нерідко через самостійність громадянин не знає про необхідний розмір судового збору; про потрібні документи, які слід додати до позовної заяви і так далі. Подібні незнання призводять до того, що заяви залишаються без розгляду взагалі або ж заявник отримує відмову у розгляді справи у судовому порядку.

Якщо ж цивільні справи доручаються адвокату, то подібні проблеми уникаються, а найголовніше, що за наявністю хорошого юриста справи вирішуються в позитивну сторону щодо заявника.

Тому, виходячи з усього сказаного, людині перед тим, як подати заяву до суду необхідно зробити правильний вибір і відповідні дії:

• при самостійному врегулюванні судових спорів досконально вивчити законодавство України, враховуючи всі галузі права і судові збори;

• допомога адвоката ефективна у тому випадку, якщо юрист є істинним професіоналом, а не студентом-новачком або особою, яка далі своєї контори нікуди не висувалася.

Судове представництво: як відрізнити справжнього фахівця від недосвідченого юриста?

Дане питання є одним з найважливіших у вирішенні судових справ, адже, важливо, щоб адвокат був не тільки юридично всебічне розвинений, але і зміг правильно донести до всіх учасників судового процесу інформацію, необхідну для захисту прав та інтересів свого клієнта.

Багато порадники в інтернеті рекомендують вибирати юриста, ґрунтуючись на відгуки. Але тут виникає питання: де гарантія, що ці ж відгуки не публікуються самим юристами? Але, з іншого боку: частка логіки у цьому є, адже, писати про себе погану характеристику ніхто не стане. А якщо, негативні коментарі є, що стосуються того чи іншого фахівця, то значить, є над чим замислитися. Таким чином, логічно, що в інтернеті слід займатися пошуком негативного розташування до конкретних адвокатів, які відразу ж викреслюються зі списку потенційних захисників.

Крім того, в інтернеті, найчастіше, рекомендують окремого юриста, тобто, провідного приватну практику. Тут теж спірний момент:

• по-перше, серед такого числа юристів можуть бути досвідчені знавці своєї справи і новачки, які тільки-но відкрили свою власну справу. Тому, звертати увагу потрібно на тривалість роботи. Якщо досвід менше двох років, то адвокату до справжнього фахівця ще треба дорости. Якщо ж мова йде про багаторічне проведення приватної юридичної практики, то не виключено, що юрист уже встиг задерти носа, оскільки, вже є своя напрацьована база клієнтів, тобто, роботи вистачає, і братися за копійки вирішувати чиїсь справи – не дуже хочеться;

• по-друге, говорячи саме про досвідченого адвоката, коло можливих захисників на даному етапі вже істотно звузилося, тепер він стане ще менше, адже, тепер здобувач буде орієнтуватися на вартість послуг. У цьому випадку потрібно робити порівняння (знову ж нагадування: стосується юристів тільки із великим досвідом в юриспруденції), наприклад, проконсультуватися з різними юристами про свою проблему, де кожен призначить свою ціну. Але й не варто надмірно радісно реагувати на озвучення занадто низької вартості послуг, оскільки, юристи теж вміють хитрувати, не називаючи деяких моментів, наприклад, упустили факт сплати мита. Відповідно, прийшовши до адвоката, слід уточнювати, що конкретно входить у вказану суму. Занадто висока ціна – ще не гарант аналогічної якості проведеної роботи. Є вимоги, є ціна і потрібен відповідний результат, який гарантувати на всі 100% ніхто не може. Але, тим не менш, число виграшних справ у професійного юриста повинно перевищувати кількість програних суперечок.

Тому, відразу варто назвати кілька правил вибору хорошого адвоката:

• не можна вірити красномовним фразам, упор робиться на глибину адвокатського мислення. Тобто, такі речі, як найменування: міжнародне, міжрегіональне представництво, бізнес-колегія і так далі – не грають великої ролі. Професіоналізм адвоката, насамперед, полягає у порядності та сумлінності, а, значить, що юрист при серйозній справі не буде обіцяти золоті гори, а чітко пояснить можливі варіанти підсумку справи (нехай навіть деякі з них виявляться не зовсім приємними, але це правда). Але при цьому, якщо один адвокат однозначно стверджує про провал всього розгляду, коли інший бачить кілька шляхів вирішення даного конфлікту з більш успішним результатом, то вибір очевидний – адвокат з перспективами;

• адвокат – самостійна особистість. І ніхто йому не диктує умови. Єдиним його «табу» і путівником є українське та міжнародне законодавство, за межі яких поважаючий себе фахівець ніколи не вийде. І якщо ж клієнт якимось чином спонукає адвоката перейти межу закону, то грамотний юрист краще програє справу або відмовиться від співпраці із громадянином, який хоче врегулювати суперечку на законній підставі, використовуючи незаконні методи. Тому, замовляючи послуги важливо вникнути, наскільки юрист дотримується своїх адвокатських принципів;

• те ж саме стосується і юридичної освіти: не важливо, де навчався адвокат, «синій» або «червоний» диплом. Практика – це вирішальна ланка, адже, освіта не може бути поганою чи хорошою. Вона виконує лише функцію певного поштовху, де головне – це розуміння спеціалізованої термінології, а здатність відстоювати чиїсь права приходить із досвідом, якщо приходить взагалі. Тому, не гріх поцікавитися, скільки у адвоката було розглянуто справ, і скільки з них закінчилися успішно.

В принципі, правил підбору адвоката для захисту своїх справ у судовій справі безліч. Але, яким би не був вибір, у кожному разі, він більш правильний, ніж самостійне вирішення усіх суперечок, оскільки, до осіб, котрі виступають у суді без юридичного супроводження, інше ставлення судді і прокурора. Прокурор зі свого боку не бачить гідної конкуренції, а суддя бачить тільки одну точку зору – прокурора тому, як звичайний громадянин не здатний переконливо аргументувати всі факти.

,..
56
компаній на обслуговуванні
32
компанії на юридичному обслуговуванні
17
компаній на бухгалтерському обслуговуванні